пятница, 31 июля 2015 г.

На арт – площадке «Созвучие» в Центральной библиотеке прошла встреча с музыкантом Николаем Ивановым.



На арт-площадке "Созвучие" в Днепродзержинской библиотеке им. Т.Шевченко прошла встреча с членом Союза композиторов Украины, автором "Краткого музыкального словаря заумных и сомнительных терминов" Николаем Ивановым.


Рефреном встречи стали слова великого русского композитора Петра Ильича Чайковского: "Там где слова бессильны, является во всеоружии своем более красноречивый язык - музыка".
 Многие в Днепродзержинске знают Николая Иванова не только как обладателя огромной коллекции музыкальных инструментов, но и как человека, который сам конструирует их. "Я сегодня принес сюда забавки, игрушки, цяцянки, - улыбаясь говорит коллекционер. - Это всегда весело и интересно. Когда приходят в гости детишки, они хватают инструменты и начинают гудеть, свистеть, торохтеть. Я люблю музыкальные инструменты. Разные. Какие попало. А сюда я принес несколько необычных для вас инструментов".


Собравшимся в зале Николай Иванов показал с десяток разнообразных музыкальных инструментов, сопровождая рассказами о истории их возникновения.
Виктор Куленко

четверг, 30 июля 2015 г.

Краеведы рассмотрели первую топонимическую реформу Каменского.


Третье в июле заседание краеведческого общества "Каменское-Днепродзержинск" было посвящено первой топонимической реформе Каменского, где своими находками со слушателями поделился писатель и краевед Александр Слоневский.


"В 30-х годах прошлого века в нашем городе произошли события, которые можно охарактеризовать как первая топонимическая реформа, - рассказывает А. Слоневский. - Архивы исполнительных органов не донесли до нас даты, когда та или иная улица получили свое наименование. Но в распоряжении исследователей находятся другие документы, по которым можно, если не определить с точностью, когда были образованы, наименованы или переименованы улицы, проспекты, переулки, то хотя бы сузить временные рамки этого события.


Одной из первых ласточек топонимического поселения стало наименование улицы в районе Волчьего горла в честь убитого в 1923 году председателя Романковской кооперации Степана Корчевского. Первое упоминание о такой улице лично я нашел в документах о регистрации смертей по Каменскому ЗАГСу в 1929 году. То есть на карте города эта улица уже была в 1929 году. Но появилась она скорее всего раньше. Хотя таких документов пока нет. Или вот, в заявлении о вступлении в вечерний рабочий техникум абитуриента Марьяна Стемпеня, датировано 18 марта 1930 года указан адрес заявителя: Верхняя колония дом 39, квартира 3. Не прошло и недели, как 23 марта 1930 года, согласно постановлению Совнаркома УССР, Каменской рабочий техникум получил статус института. И уже в анкете этого же студента от 19 июля 1931 года адрес проживания указан как Институтская дом 4. Таким образом в промежутке между 23 марта 1930 года и 19 июля 1931 года на карте Каменского появилась улица Институтская.
Вообще 1931 год подарил целый букет впервые упоминаемых названий улиц: Ленинская, Красногвардейский спуск, Советская, Бехтерева, Конторская, Арсеничева. В 1932 году фигурируют улицы Спартаковская и Сыровца. Вновь названная улица Арсеничева с дореволюционных времен носила название Васильевская и входила в число Новых планов. Район Новых планов застраивался с начала ХХ столетия. Со стороны Верхней колонии он ограничивался Гимназическим (Пелина) проспектом, а с противоположной стороны Кладбищенской улицей (нынешняя Сыровца). И перпендикулярно к этим улицам, как бы прорезая Новые планы, шли улицы Новобазарная, Прорезная, Вторая Дачная, Третья Дачная. Но названия Вторая Дачная, Третья Дачная и Четвертая Дачная - это уже названия советского периода.
В целом топонимическое преобразование завершилось переименованием города Каменское в город Днепродзержинск. 

среда, 29 июля 2015 г.

Переможці «Конкурсу для учасників професійних навчальних поїздок».

Щиро вітаємо переможців конкурсу програми «Бібліоміст» для учасників професійних навчальних поїздок. Конкурсна комісія відібрала найсильніші із 49 поданих на конкурс заявок.
Приємно, що серед переможців - Герасюта Тетяна Іванівна, директор Дніпродзержинської ЦБС


з  проектом: «Міняю бібліотекаря» - це обмін між бібліотекарями туристичного Калуша  і промислового Дніпродзержинська. Як подолати стереотипи? У чому таємниця бібліотечного креативу? 5 днів на межі. Чи витримає новий бібліотекар життя у промисловому робітничому місті? А також, за що дніпродзержинські бібліотекарі не люблять соціум та чого бояться порядні бібліотекарки з м. Калуша?
Мета: Поширення інноваційних практик Калуської центральної бібліотеки для дітей, посилення ефективності започаткованих партнерств, промоція бібліотечних інновацій та позиціонування бібліотеки як центру громади на новому місці в нових умовах. Тривалість проекту – 3 місяці. Бібліотекар за обміном працює 5 днів за планом та графіком роботи відсутнього колеги, який отримує по приїзді, веде щоденник «День  за днем», створює фото, відео звіт, описує досвід який впровадила. Створює мапу інноваційних практик  бібліотеки .

Презентация энциклопедического издания «Каменское -Днепродзержинск: от А до Я» в Центральной библиотеке.

23 июля в Центральной городской  библиотеке им.Т.Г.Шевченко  прошла презентация энциклопедического издания  «Каменское -Днепродзержинск от А до Я».
Автор первой энциклопедии о городе  - журналистка, краевед и экскурсовод Любовь Алексеевская.
Издание представляет собой энциклопедический справочник, который включает в себя сведения о географии, достопримечательностях, а также об экономике и истории нашего города. Много статей посвящено известным личностям Днепродзержинска.
Энциклопедия не является научной, она скорее краеведческая. По словам автора, материалы для статей собирались больше по рассказам самих жителей города. И это самое ценное. Как сказала во время презентации специалист городского архива Римма Занько, краеведческая литература иногда ценнее научной.
Пока книга напечатана тиражом всего в 100 штук, однако печататься она будет и в дальнейшем, причем, с изменениями и дополнениями.


вторник, 28 июля 2015 г.

Мамина хустка.


На ній і гроно і пелюстка,
                                                                                            І небо, і радуга на ній...
                                                                                                  Мов берегиня вроди хустка
                                                                                               З давен у нашій стороні.
Обидва липневих засідання клубу "Позитив +" у філії №4 були присвячені хусткам.


На першому ми розглядали хустку як елемент сучасного жіночого костюму. Учасниці демонстрували способи використання хустки в костюмі . В процесі виникла розмова , що таке хустка взагалі для жінки, яка її роль в сімейній обрядовості. З'ясувалося , що у багатьох в родинах зберігаються колекції хусток, що перейшли внучкам і правнучкам від їхніх бабусь і прабабусь. Ось і Ольга Андріївна береже як пам'ять про маму, Ганну Родіоновну, її хустки, щоб передати потім своїм дочці і онуці як сімейну реліквію . Яку вона і продемонструвала на наступному засіданні.


Звичайно, ми вже їх не носим, як наші мами і бабусі на свята і значющі родинні події. Коли ми дивимось на поле хустки, засіяне квітами , вони будять у нашій душі самі щемливі і найтонші відчуття генетичного зв'язку з родиною. Так само , коли ми із року в рік сіємо тіж самі "прості": майори,чорнобривці, матіолу, жоржини, мальви, нагідки, як і наші мами і бабусі, тим самим продовжуємо родинну пам'ять. Виховуємо в наших дітях любов до рідного дому , землі, краю.
Коли ми далеко від домівки бачимо знайомі квіти чи квітчасту хустку , на душі стає легше і відчуваєш, що ти не один в цьому світі.
Коли ми розглядали колекцію Ольги Андріївни, кожен згадав не одну сімейну історію пов'язану з хусткою і квітами. Згадали наших найрідніших найдорожчих мам і бабусь.


Послухали пісню "Мамина хустка"у виконанні Зої Красуляк . Милувалися квітами з дитинсва на бібліотечному подвір'ї.



                                                    

понедельник, 27 июля 2015 г.

10 українських дитячих книжок, про які знає увесь світ.

Українська книжка для дітей не так давно почала пробиватися в широкий світ.
Поява у престижних міжнародних каталогах на кшталт "Білих круків" та "почесних списках" премії Андерсена, участь видавців у Міжнародній книжковій виставці в Болонії, перемога в авторитетних преміях і як наслідок – переклад іноземними мовами та успіх у закордонного читача.
INSIDER дізнався, які саме дитячі книжки, видані в Україні протягом останніх років, стали відомими у світі.
________________________________________
Василь Голобородько, "Віршів повна рукавичка" ("Грані-Т", 2010, ілюстрації Інги Леві)
2011 року книжка дитячих верлібрів "Віршів повна рукавичка" Василя Голобородька з лаконічними ілюстраціями Інги Леві ввійшла до міжнародного каталогу "Білі круки" (The White Ravens), ставши однією з 250 найкращих дитячих книжок у світі за версією Молодіжної бібліотеки в Мюнхені.
Гадаємо, не в останню чергу завдяки майстерності художниці. Для українського читача, звиклого переважно до повноколірних і багатих на деталі малюнків у дитячих книжках, витончені ілюстрації Інги Леві, виконані кольоровими олівцями, можуть виглядати надто "скупими". Утім вони бездоганно доповнюють метафорику віршів Василя Голобородька (на думку Оксани Забужко, поета, який найбільше з-поміж українців заслуговує на Нобелівську премію з літератури і, ясна річ, на переклади різними мовами).
Вдивлятися в ілюстрації так само цікаво, як і вчитуватися у вірші. Чимось вони нагадують дитячі малюнки, як і вірші – дитячі слова, логіку дитячого мислення. Крім того, на сторінках книжки багато "повітря", зайві деталі не заважають зосереджуватися на головному – метафорах і образах, думках, закладених у поезію: "Загубив рукавичку. / Підняв. / Якби не підняв – / почалася б казка".
________________________________________
"Рукавичка", народна казка ("Навчальна книга – Богдан", 2011, ілюстрації Романи Романишин та Андрія Лесіва)
З появою навесні 2012-го в "Білих круках" "Рукавички" творчої студії "Аґрафка" імена львівських художників Романи Романишин та Андрія Лесіва надійно "прописалися" у списки тих, хто створює найкращі дитячі книжки у світі. Роком раніше книжка перемогла в конкурсі Міжнародного бієнале ілюстрації в Братиславі "ВІВ 2011".
"Рукавичка" – одна з перших ластівок "Аґрафки" у сфері дитячої книги, книжка-гра, експеримент, який, вочевидь, й оцінили мюнхенські бібліотекарі. Узявши класичний текст української народної казки, художники "вдягли" його у справжню хутряну рукавичку, розселили персонажів по уявних "квартирах" (хтось опинився в пальці, хтось – потіснився в долоні), додали до книжки рукавичку-розмальовку й таким чином актуалізували українську казку для сучасних читачів, яким уже не достатньо традиційних ілюстрацій до загальновідомого твору.
Тут знайдемо характерні для Романи й Андрія схематизм у зображеннях, стриманість і смак у кольоровій гамі, ретельну роботу зі шрифтами й деталями, які й роблять якісну дитячу книжку. Видавництво пропонує також і англомовний варіант "Рукавички", виконаний Оксаною Лущевською і Майклом Найданом.
________________________________________
Мар’яна Савка, "Казка про Старого Лева" ("Видавництво Старого Лева", 2011, ілюстрації Володимира Штанка)
Водночас із "Рукавичкою" до "Білих круків" потрапила й "Казка про Старого Лева" Мар’яни Савки з ілюстраціями Володимира Штанка. Текст – чергова спроба міфологізувати для дітей міський простір "культурної столиці" України. Мар’яна Савка створює віршовану легенду про те, як "у місті, що зветься по-княжому Львів" живе Лев-казкар (властиво, цією легендою живиться й "Видавництво Старого Лева"), п’є каву й пише казки на друкарській машинці, а до нього в гості приїжджають звідусіль екзотичні друзі – слон, жирафа і крокодил.
Завдяки рефрену казка легко запам’ятовується, що, своєю чергою, допомагає поширювати легенду про Старого Лева серед дітлахів, може, навіть не лише львівських. Ілюстрував книжку Володимир Штанко, чия інтерпретація Гоголевих "Вечеров на хуторе близ Диканьки" ("Грані-Т", 2010) того ж року потрапила до "Почесного списку ілюстраторів", який що два роки укладає міжнародне журі літературної премії імені Г. Х. Андерсена.
________________________________________
Іван Андрусяк, "Вісім днів із життя Бурундука" ("Грані-Т", 2012, ілюстрації Ганни Осадко)
Наступного 2013 року в "Білих круках" з’явилася бешкетна повістина "Вісім днів із життя Бурундука" Івана Андрусяка з ілюстраціями Ганни Осадко. "Вісім днів із життя Бурундука", себто семикласника Івана Боднарука, – психологічна повість, де всього потроху намішано – і перша симпатія, і проблеми з опануванням точних наук, і комплекси, пов’язані з надмірною вагою (щоправда, в цьому віці вони героя Андрусяка не дуже хвилюють), і навіть спроба виростити "кишенькового" чортика (у книжці вміщено покрокову інструкцію, як це зробити) для втілення будь-яких бажань.
Написано жваво й місцями по-справжньому дотепно, а "фірмові" чорно-білі ілюстрації Ганни Осадко створюють враження, ніби перед читачем – дитячий щоденник у дусі популярної писанини Ґреґа Геффлі ("Щоденник слабака").
Очевидно, трендове оформлення відіграло немалу роль у тому, що мюнхенські бібліотекарі вирішили включити книжку до свого каталогу. На початку 2015-го "КСД" видало скандальне продовження пригод "майже дорослого" Івася "Закоханий Бурундук".
________________________________________
"Ріпка. Стара казка, по-новому розповів Іван Франко", ("Навчальна книга – Богдан", 2012, ілюстрації Романи Романишин та Андрія Лесіва)
Водночас із книжкою Андрусяка й Осадко до "Білих круків" потрапив і другий артбук "Аґрафки" на тему української народної творчості.
"Ріпка" – також книжка-гра з оригінальним дизайном, книжка виймається з картонної коробки – так, мовби витягуєш із землі саму ріпку. А завдяки вставці з сантиметровою стрічкою дитині буде простіше уявити, якою ж величезною була городина, якщо її все сімейство не спромоглося вирвати. Наприкінці є словничок застарілих слів (художники використали текст казки в переказі Івана Франка).
Оригінальний підхід до всім знайомої теми, гумор в ілюстраціях і дизайні, а також стриманість у кольорах – за це українські читачі й, очевидно, журі європейських книжкових премій особливо люблять роботи Романи Романишин та Андрія Лесіва. Англомовний переклад книжки доступний на сайті видавця.
________________________________________
Романа Романишин, Андрій Лесів, "Зірки і макові зернята" ("Видавництво Старого Лева", 2014)
2014 року українська дитяча книжка вперше отримала відзнаку престижної премії BolognaRagazzi. "Зірки і макові зернята" – дебют Романи Романишин та Андрія Лесіва як авторів. Хоча критики й закидають виданню брак "літературності", який помітно навіть у невеличкому тексті, а в головній героїні – дівчинці Дорі – вбачають особу беземоційну, це не завадило "Зіркам і маковим зернятам" стати популярними в Європі (книжку, щоправда, зі зміненою назвою, обкладинкою та іменем головної героїні, видано у Франції, Кореї, Аргентині, тривають переговори зі Словенією та Латвією, англомовний переклад доступний на Amazon.com).
Це – втілена філософія т.зв. "маленьких кроків", історія про те, що "кожне завдання, навіть найскладніше, слід починати з простого – з один, два, три…". Здавалося б, чудова нагода пояснити дітям очевидні життєві речі, втім батьки маленьких читачів в Україні й досі не знають, з якого боку підійти до читання цієї неординарної книжки-картинки.
________________________________________
Леся Українка, "Лісова пісня" ("Основи", 2014, ілюстрації Поліни Дорошенко)
Те, що творчість і життєвий шлях Лариси Косач вивчають у школі, аж ніяк не робить із неї дитячої письменниці. І, на жаль, не робить її без сумніву європейського рівня твори цікавими для дітей.
Тоді як оновлене сучасне видання "Лісової пісні" з яскравими й непересічними, геть нетиповими для української класики ілюстраціями Поліни Дорошенко, здатне внести корективи у сприйняття творів Лесі Українки.
І якщо не змінити уявлення про те, що шкільна класика нецікава, то принаймні змусити одну книжку прочитати. Оформлення молодої художниці (ілюстрації до "Лісової пісні" – дипломний проект Поліни Дорошенко) оцінили й мюнхенські бібліотекарі, включивши видання до міжнародного каталогу "Білі круки 2014".
________________________________________
Роман Скиба, "Із життя хитрих слів" ("Laurus", 2013, ілюстрації Тетяни Денисенко)
Любителям словесних забавок сподобається книжечка "Із життя хитрих слів" поета Романа Скиби й художниці Тетяни Денисенко, що з’явилася в "Білих круках" у 2014 році.
Слова "хитрі", бо багатозначні – омоніми, омоформи, пароніми й загалом речі, мало придатні для перекладу іноземними мовами. Адже як іншими мовами передати "хитрість" ось цього, приміром, "Таксовіршика": "Таксі впіймала такса. / І "гав" до водія… / – У вас висока такса? / Чи довга, як і я?".
Ілюстрації до коротких віршиків виконано в техніці ліногравюри, що і припало до душі міжнародному журі.
________________________________________
Тарас Прохасько, Мар’яна Прохасько, "Хто зробить сніг" ("Видавництво Старого Лева", 2013, ілюстрації Мар’яни Прохасько)
Дитяча книжка від подружжя Мар’яни і Тараса Прохаськів "Хто зробить сніг" щойно по виході зібрала всі можливі українські нагороди в царині дитячої книжки ("Дитяча книга року ВВС", "ЛітАкцент року") й відтак потрапила до "Білих круків".
"Хто зробить сніг" – повість про життя великої кротячої родини, вічні цінності, любов, взаємодопомогу й відкритість до світу. Мудрість тут проста і ненав’язлива (велика і дружна родина, де всі одне одного люблять, живуть мирно і приймають у свій затишний світ усіх нужденних), оповідь – спокійна і плинна, малюнки Мар’яни Прохасько – метафоричні, ніжні й зворушливі.
Що важливо - автори мимохідь розповідають читачам про розподіл обов’язків у родині (мама тут не обмежена "традиційною" роллю домогосподарки, дозволяє собі й на контрабасі грати, й іноземні мови вчити, і на батуті стрибати; тато в цей час бавить дітей), життя і смерть, хоч це і не є основними темами повісті.
Книжку перекладено корейською мовою, обіцяють також видання латвійською. Прохаськи задумали кротячу історію як трилогію: 2014 року вийшла друга книжка серії "Куди зникло море", наразі автори працюють над третьою – "Як зрозуміти козу".
________________________________________
Романа Романишин, Андрій Лесів, "Війна, що змінила Рондо" ("Видавництво Старого Лева", 2015)
Цього року українські автори вдруге опинилися серед відзначених премією Міжнародної виставки в Болонії. І знову це заслуга творчої студії "Аґрафка" і ще, можливо, в дечому – результат того, що від весни 2014-го слова "Україна" та "війна" все частіше почали з’являтися в заголовках світових новин.
"Війна, що змінила Рондо" лежить на межі між метафоричною книжкою-картинкою для дітей та ілюстрованою притчею для дорослих. Художники взялися за непросту справу – розповісти дітям про війну, та ще й, вочевидь, по свіжих слідах.
Дія відбувається в ідеалізованому містечку Рондо, де всі живуть у злагоді й піклуються про співочі квіти. Перед нами троє друзів-алегорій – Данко, Зірка і Фабіян. Одного дня в місто приходить війна, що "торкнулася кожного" (війну художники зобразили у вигляді величезної безликої руки, що несе смертоносну зброю).
Фінал оптимістичний: рятують місто любов, спільна праця й співи (тут слід вочевидь відчитувати натяк на події Революції гідності: мешканці Рондо співають гімн). Головне у книжці – розуміння того, що війни не минають безслідно (місто, як і його жителі, все життя нестиме на собі рани-спогади).
Найпершою права на "Війну, що змінила Рондо" придбала Словаччина, незабаром книжка вийде друком також у Південній Кореї, Франції та Китаї.

культурный код — 100 книг, которые нужно прочитать, чтобы мы с вами научились понимать друг друга.
Респондентов абсолютно разных возрастов просили назвать 20 книг, которые не обязательно являются их любимыми, но которые обязательно надо прочитать, чтобы иметь возможность говорить с ними «на одном языке», общими цитатами.


Источник: http://www.adme.ru/tvorchestvo-pisateli/100-knig-po-kotorym-my-uznaem-svoih-871310/ © AdMe.ru