Микола Пимоненко у своїй творчості передусім поет народного побуту,
тонкий знавець звичаїв і обрядів, лірик сільського пейзажу.
Про життєвий шлях художника, етапи творчого зростання та насамперед про картини , що розсіяні по всьому світу в музейних та приватних колекціях і які разом можна побачити лише в прекрасних альбомах репродукцій з бібліотечних фондів йшла мова під час мистецької години,яку провели бібліотекарі філії №4.
Юні
художники, вихованці ДХШ класу О.А.Топчій з подивом та зацікавленням
розглядали ілюстрації. Адже кожна з картин побутового жанру це
соціальний або морально-етичний урок. Причому ці уроки не лежать «на
поверхні» - вони в надрах змісту, в самій образній структурі полотен.
А ще глядача зачаровує зображення емоційно забарвленої природи. Одна з
найбільших заслуг Миколи Пимоненка перед українським малярствам в тому,
що він об’єднав побутовий жанр з пейзажем. Природа з її
барвами, з її єдністю землі, рослинності, неба (особливо пронизаного
сонячними променями повітря,хмар) неначе «підсвічує» образ того чи
іншого персонажа. Стан природи або підсилює, або – за законом контрасту –
суперечить душевному станові людини.
Значну частину часу на березневому засіданні клубу «Позитив +» також було присвячено живопису Миколи Корниловича.
Пимоненко - художник любив свій народ,але не ідеалізував його, бачив не лише світлі сторони життя, а й тіні. За прекрасним полудневим спокоєм (картина «Суперниці») умів розгледіти драму. І не таку вже й банальну, хоча й одвічну. «Ніби на виставці живопису побували» - зауважила одна з учасниць клубу після зустрічі. Та взяла альбоми, щоб разом з рідними ще раз насолодитися прекрасними полотнами художника. Талант якого визнав ще за життя художника Мюнхен і Берлін, Рим і Париж, Лондон, а картину "Гопак" придбав Луврський музей.
Немає коментарів:
Дописати коментар